Князья Вишневецкие. Замок

І.О.Ціборовська-Римарович "Бібліотека Вишневецького замку: Історія, реконструкція та особливості складу".

У Національній бібліотеці України імені В.І.Вер-надського (далі НБУВ) зберігаються книжки однієї з най­більших і найцікавіших бібліотек Волині XVIII - першої чверті XIX ст., бібліотеки Вишневецького замку, яка знаходилась у містечку Вишневець (зараз Збаразького району Тернопільської обл.), родовому маєтку давньо­го українського князівського роду Вишневецьких герба "Корибут". Сьогодні ці стародруки становлять окрему структурну одиницю фонду відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій під назвою "Бібліотека Вишневецького замку князів Вишневецьких - графів Мнішків. XVIII - перша чверть XIX ст.". Окремі документи (близько 2000 одиниць) зберіга­ються у відділі стародруків і рідкісних видань та у секторі карто­графічних видань відділу обслуговування літературою природничого і технічного профілю. Це найбільша серед відомих сьогодні частина замкової книго­збірні.1 Бібліотека Вишневецького замку довгий час не була об'єктом комплексного історико-книгознавчого дослідження. Багатьом дослідникам і досі залишається невідомим факт існування книжкового комплексу згаданої бібліотеки у фондах НБУВ.

Бібліотека Вишневецького замку постала в 30-і роки XVIII ст. на Волині. Фундатором її був останній представник роду Вишне­вецьких князь Міхал Серватій (1680-1744), великий гетьман Вели­кого князівства Литовського, політичний діяч Речі Посполитої першої половини XVIII ст., бібліофіл, літератор. Після його смерті замок разом з бібліотекою перейшов у спадок одній з гілок польського роду Мнішків чеського походження герба "Кончиць".

В історії книгозбірні можна чітко виділити 4 періоди. Перший, пов'язаний з особою фундатора, характеризується форму­ванням бібліотечного фонду успадкованими книжками документаль­но невизначеної приналежності книгозбірні Вишневецьких та при­дбаними ним cамим, переважно західноєвропейськими виданнями. Другий пов'язаний з ім'ям Міхала Єжи Мнішка (1742-1806) - великого коронного маршалка, політичного і культурно-освітян­ського діяча польського Просвітництва.2 У цей період замок став культурно-науковим осередком, а бібліотека активно поповнювалася новими надходженнями як бібліофільськими раритетами, так і тогочасними виданнями. На цьому історичному етапі теж переважав західноєвропейський друк. Політична та адміністративна діяльність власника замку відбилася на фонді бібліотеки, де відклалися сеймові промови і конституції того часу, праці діячів польського Просвітництва, твори самого власника. Третій період пов'язаний з ім'ям Кароля Філіпа Мнішка (1794-1846), сина попе­реднього власника замку.3 У цей час бібліотека збагачується рідкісними виданнями Полоніки, що було проявом загальної тенден­ції польського суспільства ХІХ ст., спрямованої на збереження польської культури й нації в умовах відсутності державності, коли саме в цьому бібліотеки відігравали важливу роль. Після його смерті починається четвертий період в історії замкової бібліотеки - період розпорошення родової книгозбірні. Вишневець разом із замком дістався молодшому синові К.Ф.Мнішка Анджею Єжему Мнішку (1823-1906) - художнику і колекціонеру, останньому дідичу родового маєтку. А колекції, бібліотека, архів були поділені між ним та його старшим братом Єжи Філіпом Нереушем (1822-1881). У 1852 р. А.Є.Мнішек продав Вишневець княгині Абамелік, а сам виїхав до Парижа, забравши з собою близько 2000 книжок, листування діда та геральдичні праці батька, частину художніх колекцій. З 1852 р. до 1913 р. змінилося дев'ять власників замку: княгиня Абамелік, граф Володимир де Броель Плятер (1831/1836-1906), князь К.А.Горчаков, княгиня Гогенлое, радник комерції, банкір, київський міський голова Іван Андрійович Толлі (1819-1887), князь М.М.Кочубей, князь Імере-тинський, Павло Олександрович Демидов, Зигмунт Грохольський. З 80-х років ХІХ ст. родова бібліотека Вишневецьких-Мнішків як єдиний книжковий комплекс припи­нила своє існування в стінах замку. Переходячи з рук до рук власників, які не цікавилися його історичним минулим і мали суто споживацький підхід до маєтку, замок порожнів і руйнувався. Виняток становили В. де Броель Плятер та П.О.Демидов, які, розуміючи велике історико-культурне значення Вишневецького замку та його архіву, книжкових і мистецьких зібрань, за свого часу намагалися відбудувати Вишневецький маєток і зберегти його культурно-історичні скарби, але це їм не вдалося здійснити.

Після продажу Вишневця І.А.Толлі перевіз бібліотеку і архів до Києва. У 1919 р. стародруки з Вишневецької бібліотеки перебу­вали у власності родини Толлі. Тимчасовий комітет із заснування Національної Бібліотеки Української Держави доручив завідувачу відділом Всеукраїнського історичного музею імені Т.Шевченка Д.Щербаківському вести переговори із спадкоємцями І.А.Толлі про придбання книжок та архіву Вишневця для Національної бібліо­теки України (Архів НБУВ, оп. 1, спр. 13, арк. 20). Приблизно в цей же час пані Толлі висловила бажання, щоб Академія наук або Національна бібліотека взяли для зберігання найцінніше із вишневецьких зібрань (Архів НБУВ, оп. 1, спр. 1, арк. 92). До фонду НБУВ книжки замкової бібліотеки потрапили двома хвилями: перша - у 20-і рр., від родини Толлі, друга - березень 1927 р. - середина 30-х рр. - з Київського історичного музею імені Т.Шевченка, Бібліотеки імені В.Б.Антоновича Історико-філологічного відділу ВУАН і бібліотеки Соціально-економічного відділу ВУАН. Цілісність київської частини Вишневецької бібліотеки як історико-культурної пам'ятки не була збережена. Тільки з середини 90-х рр. ХХ ст. розпочалася робота з виявлення та реконструкції її книжко­вого фонду. На порядку денному - питання про підготовку наукового каталогу бібліотеки Вишневецького замку.

Особливості розкриття фондів історико-культурних бібліотечних зібрань залежать від особливостей складу цих фондів та наявності історичних документів найрізно-манітнішого диплома­тичного виду (сумаріуші документів, тестаменти, листування, реєстри рухомого майна тощо), пов'язаних з історією бібліотек, формуванням їхніх фондів та діяльністю власників.

Проведене комплексне історико-книгознавче до-слідження, реконструкція історії та складу фондів Вишневецької бібліотеки дають можливість визначити особливості розкриття її фонду, що може стати корисним при розробці методичних рекомендацій по дослідженню приватних бібліотек минулого, які становлять вагому частину історико-культурних бібліотечних зібрань.

До основних пунктів розкриття фондів приватних бібліотек слід віднести такі: бібліографічний репертуар фонду, його тема­тична, історико-книгознавча, хронологічна, географічна та мовна характеристика; книгознавчий аналіз складу бібліотечних рукопис­них каталогів та "інвентарів", їх археографічний опис; визначення ступеня розпорошеності бібліотеки - об'єкта дослідження в сучасних книго­сховищах; провенієнційна структура фонду; наявність чи відсутність маргінальних записів у книжках, характеристика їх змісту, мови і часу написання; характеристика оправ (сучасна, бібліофільська, подарункова, видавнича тощо), особливості художнього оформлення.

Змістове наповнення цих пунктів знаходиться у залежності й під домінуючим впливом особистостей володарів бібліотеки, який визначає індивідуальне інтелектуальне зацікавлення власників та їхнє місце у суспільній ієрархії, що, своєю чергою, залежало від природних нахилів особи, її естетичних смаків, рівня освіти, впливу суспільно-політичних ідей та данини моді. Дослідники фондів приватних бібліотек у процесі роботи нерідко доповнюють "портрети" власників книгозбірень. Вони новими фактографічними даними можуть підтвердити окремі відомості про коло їх інтересів, суспільно-політичну діяльність, особисті контакти, а також внести поправки до образу як історичної особи, так і типового представника певної суспільної верстви конкретної історичної епохи.

Головні особливості розкриття фонду бібліотеки Вишне­вецького замку, родової магнатської книгозбірні доби Просвіт­нитцтва та його характерні риси можна поділити на сім груп, перша з яких - власники бібліотеки. Міхал Серватій Вишне­вецький та Міхал Єжи Мнішек були історичними особами, політичними діячами Речі Посполитої XVIII ст. Тому залишилася значна кількість документів і публікацій про них (листування, мемуари, майнові документи, твори, некрологи тощо), які характе­ризують їхню діяльність і розкривають образ власників, що допомагає при книгознавчому дослідженні бібліотечного фонду. Помітною постаттю у культурно-науковому житті польського суспільства 1-ї чверті ХІХ ст. був і К.Ф.Мнішек;

друга - наявність рукописних каталогів та "інвентарів" бібліотеки. Вона дала можливість реконструювати і проаналізувати увесь бібліотечний фонд (не тільки ту частину, яка збереглася і потрапила у поле зору дослідника), допомогла уточнити приналежність книжок до цієї бібліотеки при відсутності власницьких книжкових знаків та записів, випадок, який не часто трапляється в евристичній книгознавчій роботі;

третя - для фонду Вишневецької бібліотеки характерна відсутність маргінальних записів за текстом книжок, залишених як попередніми власниками, так і безпосе­редніми володарями Вишневецького замку. Це позбавляє дослід­ників можливості прослідкувати та дослідити хоча б деякою мірою роботу читача з книжкою, хід його думок при читанні твору, а відтак не містить фактографічного матеріалу для дослідження історії читання;

четверта - "розшифровка" старих шифрів книгозбірні зробила можливим виявити книжки, які були у складі її фонду, але не несли інших розпізнавальних ознак, крім старих сигнатур. До того ж орієнтація в старих бібліотечних шифрах прискорила виявлення книжок з певної бібліотеки, розпорошених у фондах НБУВ;

п'ята - провенієнції. Фонд має досить розгалужену провені­єнційну структуру, яка містить інформацію про власників книжок, зафіксовану у вигляді власницьких записів, екслібрисів, суперекслібрисів, штемпелів. Провенієнції є документальним мате­ріалом, що об'єктивно свідчить про міграцію та розповсюдження окремих видань, шляхи поповнення книжкового фонду, культурний рівень певних соціальних груп, і є вагомим підгрунтям для створення комплексної бази даних з історії приватних книгозбірень минулого в Україні та Речі Посполитій, що, своєю чергою, відкриває перспективи культурологічних досліджень і є важливим інстру­ментом реконструкції історії бібліотек та складу бібліотечного фонду. Дослідження та джерелознавчий аналіз провенієнцій стародруків Виш-невецької бібліотеки дає таку картину провенієнційної структури фонду: хронологічні рамки провенієнцій - XV-XIX ст.; види провенієнцій - записи, ексліб­риси, суперекслібриси, штемпелі (осіб і установ); мова записів - латинська, французька, польська, українська, англійська; категорія власників за соціальною приналежністю - шляхта, духовенство; за характером відношення власника до книжки - більшість становлять записи, які констатують факт володіння примірником, дарчі, купівельні записи становлять незначну кількість; за власницькою приналежністю - групуються у 4 групи: книжкові знаки та власницькі записи представників роду Вишневецьких, книжкові знаки та власницькі записи представників роду Мнішків, книжкові знаки та власницькі записи інших приватних осіб, провенієнції установ та інституцій. У власницьких книжкових знаках стародруків Вишневецької бібліотеки відбився розквіт мистецтва графічного екслібриса у XVIII ст. (екслібрис М.Є.Мнішка) і дух бібліофільства доби Просвітництва, який проявився, зокрема, у відродженні мистецтва суперекслібрису (суперекслібриси М.С.Виш-невецького, М.Є.Мнішек та У.Мнішек із Замойських, Ю.А.Залуського, К.Ф.Мнішка);

шоста - склад і зміст фонду. Характеристика бібліотечного фонду подавалася на основі книгознавчого дослідження самих стародруків та інформації про них, почерпнутої з рукописних каталогів та інвентарів. У зв'язку з тим, що у рукописних джерелах бібліографічний опис видань подано неповним (скорочена назва, у деяких випадках відсутність імені автора, практично завжди відсутність інформації про друкарню та друкарів і видавців, часто без місця видання, в окремих випадках без дати) необхідно було провести роботу з встанов­лення повного бібліографічного опису, без якого неможливо провести об'єктивний книгознавчий аналіз бібліотечного фонду. З цією метою були використані такі довідково-бібліографічні видання: "Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні" Я.Запаска та Я.Ісаєвича, "Бібліографія польська" К.Естрейхера, зведений каталог видань до 1956 року, які зберігаються в бібліотеках США, каталог видань XVI ст. із фондів бібліотек Кембріджського університету Г.Адамса, каталог літератури, виданої у Франції та французською мовою в інших країнах з початку XVIII ст. до 1826 р. Ж.М.Керара. Для визначення раритетності старо­друків використовувалися каталоги рідкісних видань Ж.Брюне і Ж.Грессе та згадані праці К.Естерейхера, Я.Запаска та Я.Ісаєвича. При атрибуції видань музичної тематики використано словник опер Ф.Клемана і П.Лярусса та новий музичний словник Гроува. Для визначення авторства анонімних франкомовних видань XVII - XVIII ст. дослідники зверталися до словника Л.Н.Барб'є, а для ідентифікації географічних назв латинською мовою використовували праці Ж.Грессе "Оrbis latinus" та "Dictionnaire interprete-manuel des noms latins de la Geographie ancienne et moderne" Е.Ж.Шодона.4

Проведена дослідницька робота дала можливість дійти таких висновків стосовно складу та змісту фонду Вишневецької бібліотеки та шляхи його комплектування: бібліотека формувалася традиційними шляхами (спадку, закупів, дарів, а також передплат). На усіх етапах історичного розвитку, як свідчать рукописні джерела, в бібліотеці переважали західноєвропейські видання. Полоніка становила від 1/5 до 1/4 загального фонду. У мовному відношенні перші три місця відповідно посідали французька, латинська і польська мови. Склад фонду мав універсальний характер, але домінували книжки гуманітарного профілю:

з історії, юриспруденції, філософії, етики, моралі, мовні словники та граматики. Велику частину бібліотеки складала художня література, насамперед французька. Про високий статус бібліотечного зібрання свідчить наявність у ньому видань провідних європейських фірм та друкарів XV-XIX ст., зокрема Альдів, Блау, І.Вієтора, Дідо, Ельзевірів, Етьєнів, А.Кобергера, М.Лотера, Плантенів-Моретів, А.Торрезано, З.Феєрабенда, Й.Фробена, Янсонів-Васбергів, які вже тоді вважалися бібліографічними цінно­стями. У замковій бібліотеці було зібрання рідкісних перших видань з історії Речі Посполитої, польської генеалогії та геральдики: хроніки М.Кромера, М.Бєльського, А.Гваньїні, праці Б.Папроць­кого та В.Кадлубка. Найвищі досягнення світової культури в бібліотеці Вишневецького замку були представлені творами авторів античного світу, епохи Відродження, Нового часу. До рукописних каталогів внесені імена Аристотеля, Аристофана, Вергілія, Вітрувія, Гомера, Горація, Езопа, Овідія, Платона, Плутарха, Рабірія, Светонія, Сенеки, Тацита, Теофраста, Теренція, Цезаря, Цицерона, Ювенала, вписані твори відомих політичних і державних діячів минулого Ф.Гвіччардіні, Н.Мак'явеллі, Т.Мора, Дж. Поджіо Браччоліні, перлини світової літератури, створені Данте, Ф.Петраркою, Дж. Бокаччо, Л.Аріосто, Ф.Рабле, М.Сервантесом.

Вплив Просвітництва відбився у політематичності бібліотеч­ного фонду, наявності творів діячів французького, англійського і польського Просвітництва (Л.Д'Аламбера, Вольтера, Е.Гіббона, Д.Дідро, Ж.Маблі, Ш.Монтескьє, Е.Б.Кондільяка, Ж.Ж.Руссо, А.Сміта, Д.Юма, Ф.Богомольця, А.Нарушевича, С.Сташица, А.Чарторийського та ін.) і типів видань, породжених новою добою (енциклопедії, ен-циклопедичні словники, альманахи), наявності наукової літератури, книжок орієнтальної тематики. Ставлення до книжки, з одного боку, як до об'єкту колекціонування, що було проявом бібліофільства, з другого, - прагматичний, раціональний підхід, як до об'єкту користування, носія необхідної інформації.

Реконструкція історії та складу фонду бібліотеки Вишневець­кого замку дала нові відомості і доповнила історію книгозбірні замку в Ляшках Мурованих, яка належала Мнішкам, київського біскупа, письменника, мецената, співзасновника Публічної бібліотеки у Варшаві Юзефа Анджея Залуського (1702-1774), Людвіки Замойської з Понятовських,5 бібліотеки Вишневецького монастиря босих кармелітів.

Нарешті, сьома група - оправи. У родових бібліотеках, які формувалися протягом тривалого часу і пережили зміну не одного власника, могли змінюватися шифри розміщення. Останні надходження іноді залишалися взагалі без шифрів, поки не одержували власницьку оправу. Ось чому при дослідженні фондів таких бібліотек важливого значення сьогодні надається ретельному вивченню особливостей оправ. Це дає ще один інструмент для реконструкції бібліотечного фонду, розширює фактографічний матеріал для досліджень в галузі бібліопегістики та бібліофільства. Основна кількість книжок Вишневецької бібліотеки має шкіряні оправи, характерні для XVIII ст.: темно-брунатна шкіра, корінець з бинтами і золотим тисненням, найчастіше у вигляді елементів рослинного орнаменту. З-поміж загальної маси вишневецьких стародруків у фондах НБУВ виділяють оправи кількох видань. Привертає увагу оправа багатотомо­вого видання Біблії французькою мовою (Париж, 1702- 1720), на нижній частині корінця якої - сюжетне зображення полювання: мисливець, що тримає у руці дротик з оперінням, женеться за оленем, за мисливцем біжить хірт, за яким летить мисливський птах. Таке багатофігурне зображення не вміщувалося на корінці одного тому. Тож на одній книжці відтиснули фігури оленя і мисливця, на іншій - мисливця і хорта, на третій - хорта і птаха. Оправа іншого багатотомового видання "Церковної історії" Клода Флері (Нім, 1778) внизу корінця має тиснену літеру "В", ймовірно, клеймо інтролігатора. Оправа видання "Історії Франції" (Париж, 1729) Габріеля Даніеля теж має клеймо інтролігатора - літери "Л Н". Це рідкісні випадки для стародруків, що зберігаються в НБУВ. Значна частина книжок Вишневецької бібліотеки, виданих у першій чверті ХІХ ст., мають характерні оправи з картону, обклеєного кольоровим (білим, рожевим, жовтим, синім, зеленим, бузковим) тисненним папером, на корінцях містяться наліпки з паперу іншого кольору, на яких золотим тисненням вибито назви творів. Такі книжки не мають жодних сигнатур. У поодиноких з них стоїть автограф К.Ф.Мнішка. Зовсім невелика кількість стародруків (як правило, це видання XVI ст.) мають пергаменову оправу. Характерною особливістю перга-менових оправ з Вишневця є шкіряний брунатний корінець із золотим тисненням, наклеєний пізніше зверху перга­менового корінця. Частина книжок (в основному періодичні видання XVIII ст.) має цупку обгортку з сіро-блакитнього паперу, в якій вони надходили до покупця з видавництва.

На основі реконструкції історії і складу фонду Вишневецької бібліотеки шляхом комплексних методів дослідження можна констатувати, що вона є історико-культурною пам'яткою доби Просвітництва, її фонди віддзеркалюють як суспільні процеси, так і коло фахових та особистих інтересів власників, становлять додаткове джерело для вивчення історії шляхетського роду Вишневецьких, Мнішків та споріднених з ними родів, несуть цінні відомості для подальших книгознавчих, бібліотекознавчих та джерелознавчих досліджень.

__________

1. Нині стародруки з Вишневецького замку, крім НБУВ, перебу­вають у бібліотечних фондах Польщі: Бібліотека Народова (Варшава), Бібліотека Варшавського університету, Ягеллонська бібліотека (Краків), Бібліотека ім. Оссолінських (Вроцлав), Курницька бібліотека ПАН; Литви: Бібліотека Вільнюського університету, Бібліотека Литовської АН; Білорусі: Гродненський історико-археологічний музей; Росії: Російська Національна бібліотека ім. М.Є. Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург); Великобританії: Бібліотека Конгрегації отців мар'янів у Фавлей Корт.

2. Мнішек, Міхал Єжи Вандалін (1742-1806) - син підкоморія Великого князівства Литовського Яна Кароля Мнішка та Катерини із Замойських, великий коронний маршалок, діяч польського Просвітництва. Комісар Едукаційної комісії. Очолював від 13.05.1778 р. Волинський департамент Едукаційної комісії, який було виділено з Руського департаменту, і куди входили школи у Володимирі, Кременці, Луцьку, Межиричі, Олиці, Острозі. Автор статтей "Mysli wzgledem zalozenia Muzeum Polonicum // Zabawy przyiemne y pozyteczne. - 1775. - T.11, Cz.2. - S.211-226; Mysli o geniuszu // Zabawy przyiemne y pozyteczne. - 1775. - T.11, Cz.2. - S.273-284; і праці "Kazimierz Wielki". - Warszawa, 1777. Він успадкував Вишневець по материнській лінії. Катерина Мнішек була дочкою Ельжбети з Вишневецьких, дочки Міхала Серватія Вишневецького та його першої дружини Катерини з Дольських герба "Косцєша".

3. Мнішек, Кароль Філіп (1794-1846) - польський генеалог, геральдик, бібліофіл і колекціонер, член Судово-едукаційної комісії у Кременці. Після себе залишив у рукописах низку праць з генеалогії та геральдики, зокрема доповнення до гербовника К.Несецького, які згодом вивіз до Франції його син А.Є.Мнішек. Був одружений з Елеонорою з Цетнерів герба "Пшевора" і мав двох синів: Єжего Філіпа Нереуша (1822-1881), одруженого з Анною з Ганських герба "Корчак", дочкою предводителя дворянства Волинської губернії Вацлава Ганського та Евеліни із Жевуських, у другому шлюбі - дружини французського письменника О. де Бальзака, та Анджея Єжего Філіпа (1824-1905) - художника, колекціонера. 3 листопада 1848 р. російським імператором Миколою І було затверджене рішення Державної Ради про право К.Ф.Мнішка разом із синами носити в Росії титул графів королівства Галичини та Лодомерії.

4. Запаско Я. Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні /Я.Запаско, Я.Ісаєвич. - Львів: Вища шк., 1981-84. - Кн.1. - 1981. - 133 с.; Кн.2. - 1984. - 125, 129 с.; Adams H.M. Catalogue of books printed on the Continent of Europe, 1501 - 1600, in Cambridge libraries. - Cambridge: At the University Press, 1967. - Vol.1. - 768 p.; Vol.2. - 794 p.; Copinger H.B. The Elzevier Press. - London: Grafton et Co, 1927. - 142 p.; Estreicher K. Bibligrafia polska. - Krakow, 1882-1951. - T.8-34.; Graesse J.G. Tresor de livres et precieux, ou Nouveau dictionnaire bibliographique. - Dresde: R. Kuntz etc., 1859-1869. - 7 tt.; Graesse J.G. Orbis latinus. - Dresde: G. Schonfelds Buchhandlung, 1861. - 287 s.; Brunet J.Ch. Manuel du libraire et de l'amateur de livres. - 5 ed. - Paris: Libraire de Fermin Didot Freres, 1860-1865. - 6 tt.; The National Union Catalogue. Pre 1956 imprints. - Chicago; London; Mansell, 1968-1981. - 754 tt.; Barbier L.N. Dictionnaire des ouvrages anonymes et pseudonymes. - 2 ed. - A Paris: Chez Barrois l'aine, 1822-1827. - 4 tt.; Chaudon E.J. Dictionnaire interprete-manuel des noms latins de la Geographie ancienne et moderne. - A Paris: Chez Lacombe.., 1777. - 444 s.; Querard J.M. La France litteraire. - Paris, 1827-1842. - 10 tt.; Clement F., Larousse P. Dictionnaire des operas. - Paris: Libraire Larousse, s.a. - 1196 stb.; The New Grove dictionary of music and musicians / Ed. by Stanley Saide. - London: Macmillan Publishers Limited, 1980. - 20 tt.

5. Замойська, Людвіка з Понятовських герба "Цьолек" (1728- 1781) - дочка мазовецького воєводи, краківського каштеляна Станіслава Понятовського і Констанції з Чарторийських, рідна сестра короля Станіслава Августа Понятовського, дружина подільського воєводи, ІХ ордината Яна Якуба Замойського герба "Єліта", мати Урсули Мнішек, другої дружини М.Є. Вандаліна Мнішка.

  На предыдущую страницу На главную страницу